Як хороше із подругою в сорок...

* * *
Як хороше із подругою в сорок
гуляти-шарудіти рідним містом -
і відсувати, відсувати морок,
і пломеніти, пломеніти змістом!

І, згадуючи юну віру в чудо,
на світ дивитись мудро і тверезо.
Бо ж не повік таким прекрасним буде
цей золотий осінній тихий безум!

Ще буде вітер, холод, сніжна крупка
мороз, що проти нього ми безсилі!
Та дружба гріє, як старенька шубка
з твого плечатка - на моїм весіллі...

Душа напрацювала безліч опцій.
Життєвий досвід кличе у дорогу.
Все менше ми говоримо про хлопців.
Все більше ми говоримо про змогу...

Знов не натішусь миттю золотою,
де два життя - намріяне і наше -
милуються, милуються красою
і тихим золотим розгардіяшем...

Тетяна Яровицина